– Ти сьогодні приїдеш?
– Ніби не збирався.
– Начальник казав, що хтось з Держпостачу з новим програмами приїде. Я чогось вирішив, що саме ти.
– Не знаю, – відповів Саша, – мені поки що нічого не казали.
– Це ж в тебе до “Абрамса” три зайвих файли?
– В мене.
– Значить, точно тебе пришлють. Ти мене дочекайся, якщо я вийду, добре?
– Добре.

В. Пелевін, «Принц Держплану»

СИМУЛЯТОРИ СИМУЛЯТОРІВ

Мабуть ніхто в цій частині світу, так добре не описував глобальні зсуви у свідомості людей, які опинились на зламі епох, ніж Віктор Пелевін. Ті, хто при свідомій пам’яті застали розвал СРСР, стали свідками та відчули на собі кардинальну зміну світогляду та уявлень про суспільство, політику, економіку і звичайно технології, які після довгого застою звалились на нас у всій хай-тек красі. Звичайно, не на всіх і не одразу. Щасливчики, які отримали доступ до комп’ютерної техніки, опинились серед перших жертв комп’ютерних ігор у СРСР. Власне, про це епізодично та алегорично й оповідає повість «Принц Держплану»: тут згадаються культові ігри кінця вісімдесятих: Prince of Persia, F-15 Strike Eagle, Starglider, Abrams Battle Tank та інші. Цілком дорослі та серйозні люди опиняються повністю захопленими віртуальними світами, до межі, де реальність та вигадка настільки змішуються між собою, що герої втрачають зв’язок між ними та з дійсністю. Графіка в старих іграх вимагала значно більшого задіяння уяви гравця та домальовувала 99% картинки до рівня «як насправді», що допомагало цьому розмиванню.

Оскільки персональні комп’ютери дуже довго лишались недоступною розкішшю, з більшістю вищезгаданих ігор ми познайомились вже на консолях, граючи в портовані версії. Шістнадцятибітки отримали непогану лінійку власних версій основних на той момент симуляторів. І нехай тодішні приставки мало асоціюються з даним жанром, перш за все через обмеження у керуванні, зате консольне залізо добре справлялось з векторною графікою, бідненьким 3D без текстур та простими ефектами таких ігор.

Багатофункціональне керування та інтерфейс, що вимагав знання хоча би базової англійської, залишали за бортом переважну більшість гравців молодшого віку, що не сприяло популяризації симуляторів. Нерідко, як і у повісті Пелевіна, до віртуальних штурвалів ставали старші гравці: батьки та молодь, яка вже мала певний стаж за джойстиком.

– А я тебе вже годину чекаю, – сказав він, – запустив “Абрамса” твоєму начальнику.
– Бачив вже, – сказав Ітакін. – Йому п’ять хвилин тому Т-70 прямо під башту засадив. Приїздив ремонтуватись.

В. Пелевін, «Принц Держплану»

ПОКАЗОВИЙ ПОРТ

Компанію Dynamix було засновано у США у 1984 році. Як і переважна більшість таких студій на той час, вони займались розробкою ігор під наявні на той момент на ринку ігрові комп’ютери: Commodore 64, Amiga, Atari ST та Macintosh, які інколи навіть видавали самі, але частіше з допомогою Activision та Electronic Arts. В ті часи розробники могли працювати одразу з декількома великими видавцями. Це продовжувалось аж до початку дев’яностих, коли студію викупила Sierra On-Line, з якою Dynamix сягнули нових висот.

Як це нерідко траплялось, популярні на радянських просторах ігри залишались без особливого визнання на Заході. Abrams Battle Tank, випущений студією у 1989 для EA, є одним з таких прикладів. На Заході розбалувана одним з наймасовіших на комп’ютерах жанром аудиторія скептично сприйняла необтяжену реалізмом гру про танк. Тому про неї рідко згадували, перераховуючи кращі проекти студії. У випадку ж з версією для Sega, портування було передано іншій компанії – британській Realtime Games Software Ltd, яка вже мала досвід у “переселенні” ігор між платформами, в тому числі вже згаданої Starglider.

Примітно, але кар’єра британців в індустрії почалась як раз із танків, а саме з майже схематичної 3D Tank Duel, яку засновники студії зробили ще студентами у 1984 році. Перенесення Abrams Battle Tank з комп’ютерів на консоль можна рахувати майже зразковим, і якби не відсутність клавіатури, можна було не відразу зрозуміти, де оригінал, а де порт.

Кабінет Бориса Омеляновича був такою ж самою частиною величезної зали відмежованої шафами, як і кабінет Бориса Григоровича, але в всередині, займаючи майже всі місце, стояв великий танк “M-1 Abrams”, що відблискував змазкою. Ще біля стіни були дві діжки з пальним, на яких стояли телефон та чотирьохмегабайтна “супер ей-ті” з кольоровим ВГА-монітором, при погляді на який Саша ковтнув слину.

– Триста вісімдесят шостий процесор? – з повагою спитав він. – І вінт, напевно, мегабайт двісті?

В. Пелевін, «Принц Держплану»

АТМОСФЕРНА ТИША В ТРЬОХ ВИМІРАХ

Можна в це вірити, або ні, але Abrams Battle Tank пробачили її недоліки за те, що зараз навпаки кидається в очі найбільше – чудернацьке примітивістське 3D. На приставці, що стартувала в той самий рік, що і оригінальна гра, на фоні пласких платформерів Abrams Battle Tank був однією з небагатьох ігор, що дозволяли заглиблюватись у ігровий світ, переміщуючись по об’ємних рівнях. Звісно, тривимірні об’єкти на екрані на ділі були міксом найпростіших геометричних фігур без жодної текстури, але вони були там, їх можна було обійти з усіх сторін, і вони могли обійти гравця з будь-якої. Пізніше на Genesis виходили вдаліші та графічно якісніші приклади псевдо-тривимірних ігор, але вони самі по собі були сучаснішими. Про те ж, що б взяти старішу гру з ПК та зробити її кращою на консолі, і мови бути не могло.

Музики як такої у грі немає, є лише проста мелодія на початку та заставках. Сама поїздка відбувається під шум двигуна та ігрові звуки, що особливо нічим не виділяються.

Щодо оформлення гри, тут все дуже добре: присутні заставки декількох видів, як стаціонарні, так і з повноцінною анімацією. Гра намагається справити враження на гравця, і зрештою в неї це виходить.

– Друзі! Ми зібрались тут з двічі приємної та урочистої нагоди. Сьогодні виповнюється двадцять років трудової діяльності Кузьми Уляновича Старопопікова у Держплані. І сьогодні ж вранці Кузьма Улянович збив над Лівією свій тисячний МіГ!

Пілоти зааплодували та повернулись до винуватця урочистості, який сидів у центрі столу. Це був низенький, гладкий та лисуватий чоловічок у товстих окулярах, дужка яких була перемотана чорною ниткою. Він абсолютно нічим не виділявся, навпаки був найнепомітнішим за столом, і лише пригледівшись, Саша помітив на його грудях декілька рядів нагородних планок — щоправда, якихось незнайомих.

– Я беру на себе сміливість сказати, що Кузьма Улянович – найкращий пілот Держплану! І нещодавно отриманий ним від Конгресу орден «Пурпурове серце» буде вже п’ятим на його грудях.

Всі навколо знову зааплодували; декілька разів Кузьму Уляновича поплескали по плечах та спині; він сильно почервонів, махнув рукою, зняв окуляри та довго витирав їх носовичком.

В. Пелевін, «Принц Держплану»

ОДИН ПРОТИ ВСІХ

Третя світова війна, як вона почнеться? Стратеги по обидва боки “залізної завіси” переважно бачили один сценарій: радянські танки прориваються напролом крізь Північно-німецьку низину і ешелонами обвалюються на оборонні позиції сил НАТО. Обидві сторони опрацьовували найрізноманітніші сценарії розвитку подій, а СРСР і взагалі провів повноцінні навчання по прориву зі застосуванням справжньої ядерної бомби. В грі Abrams Battle Tank вам дістанеться лише епізодична роль у складі американського танкового екіпажа в перші години глобального конфлікту. Командування ставитиме складні задачі, виконувати які доведеться у гордій самотності.

Звичайно, у 1991 році більш актуальною була би пустельна тематика, адже СРСР з тріском розвалився, а тематика війни, тим більше бронетанкової в першу чергу асоціювалась з Іраком та Кувейтом. Тим не менш, планів робити нову гру ЕА не мала, і на Sega було портовано по суті ту саму Abrams Battle Tank з тепер уже архаїчним сюжетом.

На відміну від персонажів «Принцу Держплану», в головах яких різні ігри перемішались між собою, на повітряну підтримку можете не сподіватись, лише на атаки з повітря та загалом звідусіль. Радянські війська почувають себе на німецьких рівнинах більш ніж впевнено, періодично обстрілюючи танк гравця з різних сторін, але віднесемо це до реалізму, адже у справжньому конфлікті чисельна перевага була би як раз за Варшавським Пактом, а НАТО довелось би покладатися на технічні переваги.

Не будемо зупинятись на реальному профайлі танку «Абрамс», який встав на службу збройних сил США якраз у вісімдесятих, лише відмітимо, що розробники не просто надихались зразком техніки, а спробували перенести в гру максимум речей, які можна було реалізувати в тогочасному ґеймплеї. Проте до рівня симулятора гра все одно не дотягнула навіть за критеріями 1988 року, коли гра зазнала критики за надмірну аркадність. При релізі на консоль, враховуючи дефіцит ігор жанру, Abrams Battle Tank зійшов для гравців Genesis за цілком нормальний симулятор.

Як це буває характерно для симуляторів, гра одразу пропонує набір сценаріїв, які можна спробувати окремо та в довільному порядку. Всього тут вісім місій, проте доступна і повна кампанія, яка складається з них же. Місії починаються з невеликого брифінгу, після чого гравець може обрати боєкомплект та перейти власне до виконання бойового завдання.

Зі сторони далеких синіх пагорбів на небокраї донісся гуркіт, який швидко наближався. Саша підняв голову і побачив зв’язку F-15, які йшли на бриючому польоті. Вони промчались прямо над танками, а перший з винищувачів, на крилі якого була намальована червона орлина голова, в двадцяти метрах над землею виконав «бочку» та свічкою, майже вертикально, пішов до гори; решта розділилась на дві групи та, набираючи висоту, полетіла у напрямі віддаленої гори зі зрізаним верхом. І ось тут Сашу другий раз за сьогодні охопило відчуття того, що з ним це вже було – можливо якось інакше, але було – він був упевнений.

-Ну, сьогодні жоден МіГ не сунеться, – сказав Борис Омелянович. – Кузьма Улянич у повітрі. Це його машина, з орлом. Можеш свою зенітку тут лишити.

В. Пелевін, «Принц Держплану»

ТАНКОВІ БОЇ З КЕРУВАННЯМ

Вже згаданим критикам Abrams Battle Tank не сподобалась за недостатню симулятивність. І справді, симуляції в грі було не більше, ніж в сучасних Battlefield. Танк поводиться слухняно, влучно стріляє, і якби не недоліки керування, Abrams Battle Tank міг би бути серед підвидів шутерів від першої особи. Звісно, говорячи про такі недоліки, потрібно розуміти, що оригінал керувався з клавіатури, де дефіциту кнопок немає, а от перша версія контролерів Genesis не могла похвалитись їх кількістю. Як результат, центральним елементом керування на консолі стало меню, з якого по натиску кнопки «С» можна отримати доступ до всіх функцій танку, окрім поворотів, розгону/гальм, автонаведення та стрільби, що винесені на «хрестик» та кнопки «А», «В».

У грі доступно 4 режими камери: стрільця, водія, командира та з куполу, проте основним є вид саме з місця стрільця, екран якого хоча і має менший кут огляду, але видає багато корисної інформації, на якій варто зупинитись окремо. В центральній нижній частині екрану знаходиться індикатор положення танку та гармати, під яким знаходиться електронний компас. Цифра на компасі означає напрям руху у градусах, наприклад якщо північ це нуль, то на 90 та 270 градусів будуть схід та захід, а південь на діаметрально протилежній 180. Схематичний танк також показує цей напрям, і те, куди дивиться гармата. Зверніть увагу на білий контур: якщо білим виділено контур всього танку, то ви повертаєте всією машиною, а якщо біла лише гармата/башта, то повертатись буде тільки вона, при цьому напрям руху не змінюватиметься.

З лівого боку є інформація по захопленій у приціл цілі: тип цілі, відстань до неї, обраний тип снаряду та статус гармати – заряджена та наведена чи заряджається. Цифра відстані відображається у різних кольорах, від сірого (коли ціль поза радіусом ураження) до червоного (стовідсоткове влучання). Під ним спідометр. Правий нижній кут займає індикатор «витратних матеріалів» – набоїв, димів, а також термального режиму тощо. Ще один індикатор – палива — винесений лише на екрани командира та водія.

Зупинимось окремо і на меню. На відміну від того ж MiG-29, виклик меню не зупиняє гру. Танк буде продовжувати їхати, а вороги стріляти по вам, тому важливо навчитись швидко орієнтуватись у цьому елементі інтерфейсу. Частина пунктів меню мають декілька позицій, що активуються по виході з нього. В такому випадку стрілочкою вбік потрібно обрати необхідне значення, як то вигляд, тип зброї, кратність прицілу, вибір між керуванням всім танком чи окремо баштою. А от автоматичне центрування башти, димова завіса та інфрачервоний режим активуються натисканням «А». Є де заплутатись, особливо якщо опинитись в розпалі бою.

До спантеличувальних факторів можна додати повороти танку: натисканням стрілок вбік танк починає повертати у відповідний бік, але не зупиняється, поки не натиснути стрілку вгору чи вниз, щоби вибрати курс, але до цього можна швидко звикнути.

В бою вам доступні три види снарядів: кумулятивні, осколкові та ракети. Загальний боєзапас становить 40 зарядів, склад боєкомплекту можна обирати самому. Також на танку є лише один кулемет, з якого можна дати 80 черг, наприклад, по ворожих гранатометниках, чи по БРДМ, якщо закінчились снаряди в гарматі. Зброя «Абрамса» потужніша за ворогів: нерідко ворожі бронемашини розсипаються з одного кумулятивного снаряду, тоді як їм по вам стріляти і стріляти, про що повідомлятиме член екіпажу зі зазначенням вектору, з якого «прилетіло», а також, яка сама частина танку постраждала. «Абрамс» виходитиме з ладу поступово, втрачаючи як важливі системи, так і менш необхідні, без яких можна обійтись та дотягнути до бази для ремонту та дозарядки.

Десь зараз у читача має виникнути логічне питання: як же ж все згадане на ґеймплей? На диво досить непогано, а як для симулятора на Genesis, то і взагалі вище середнього. Специфічне керування на ділі виявилось терпимим, та не змогло огородити гравців від головної родзинки Abrams Battle Tank: відкритого світу. Нехай цей світ був плаский, як млинець, за винятком жахливих пагорбів та гір, одинокої ферми та схематичних мостів, проте по ньому можна було вільно пересуватись, обираючи власні маршрути та тактику. На початку дев’яностих це справді відчувалось, як ваш власний танк.

– Залазь у башту, – наказав Борис Омелянович, – і люк закрий. Он на тому пагорбі гранатометник сидить.

Саша підкорився – і як раз вчасно: по броні вдарило, почулось різке та голосне шипіння.

– Ось він, курво-о, – прошепотів голос Бориса Омеляновича у навушниках, а башта почала повільно повертатись вправо.

Саша побачив на екрані прицілу квадратик, що співпав з верхівкою гори, та надпис “gun locked”. Але Борис Омелянович не поспішав з пострілом.

– Нумо! – видохнув Саша.
– Зачекай, – прошепотів Борис Омелянович, – дай-но я осколковий заряджу… Бронебійні нам ще знадобляться.

Ще раз зашипіло та вдарило по броні, а наступної миті гаркнула гармата “Абрамсу”, і на верхівці пагорбу на секунди ніби виросло велике червоно-чорне дерево.

В. Пелевін, «Принц Держплану»

ГОЛОВНЕ НЕ ПАДАТИ

Успішне виконання завдання звичайно починається з уважно прочитаного брифінгу та правильно підібраного боєзапасу. Не забувайте, що ігрова модель орієнтована на «пісочницю», тому грі абсолютно до лампочки, чи правильний вибір зробить гравець, чи вистачить палива до бази, чи що робити, коли кінчились припаси чи відмовив мотор башти. Найбільш рекомендований підхід в таких умовах — обережно просуватись по наміченому маршруту, проглядаючи навколишні пейзажі «зумом». При появі ворога виходьте на радіус ураження, одразу як переконаєтесь що фланги чисті, та негайно його знищуйте. Вороги будуть стріляти в постійному темпі, не промахуючись (за винятком піднятої димової завіси), тому чим довше «Абрамс» під вогнем, тим більше шкоди він зазнає. Саме це і є головною причиною аркадності гри, адже не дивлячись на все багатство контрольованих гравцем параметрів, під час сутичок все зводиться до швидкої та влучної стрільби.

ВИСНОВКИ

Сьогодні танки у відеоіграх асоціюються переважно не з симуляторами, а більше з екшн-іграми, до яких можна віднести і Abrams Battle Tank. Не будемо давати грі оцінки вищі, ніж вона на них заслуговує, просто визнаємо: на момент виходу на ПК, пострадянські геймери легко вражались заморськими забавами. А згодом і на Mega Drive, за умов дефіциту у багатьох жанрах, так само і консольних гравців легко підкупила портована версія.

У решті світу особливого фурору Abrams Battle Tank не викликав. Гра задає темп та атмосферу симулятора, в який віриш аж до першого серйозного бою. Тоді гра стає банальною стрілянкою з автонаведенням, і це не могло не розчаровувати. Особливо в часи, коли, попри схематичність, від симуляторів чекали зовсім іншого ґеймплею.

+ ПЛЮСИ:
+ Рідкісний представник як жанру, так і під-жанру на Genesis
+ Відкритий світ
+ Атмосфера Холодної війни

– МІНУСИ:
– Портована версія не отримала поліпшень, не дивлячись на запас у два роки
– Криве керування
– Бідні музика та звук
– Недостатньо симуляції

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making of this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2017. All rights reserved.

Game and its images are an officially registered properties of Electronic Arts Inc. All rights reserved.